Дитячий травматизм здається неминучим злом, особливо в літній період – на канікулах важко контролювати дитину і захищати її від небезпек.
Насправді, більшості травм і небезпечних ситуацій можна уникнути. І профілактика дитячого травматизму природно, лягає на плечі батьків і вихователів.
Дитячий травматизм поширений куди більше, ніж травматизм дорослих, і це не дивно.
Діти дуже допитливі, намагаються активно пізнавати навколишній світ.
Але при цьому життєвих навичок у них ще мало, і вони не завжди уміють оцінити небезпеку ситуації. Тому дитячі травми, на жаль, не рідкість.
Дитячий травматизм умовно можна розділити на п’ять типів залежно від місця, де дитина може отримати травму: - побутовий (травми, які виникають удома, у дворі, в дитячому саду); - вуличний (в першу чергу транспортний, але також і не пов’язаний з транспортом); - шкільний (або в дитячому садочку); - спортивний; - інший.
Побутовий травматизм – найпоширеніший, і причина його в більшості випадків – неуважність батьків, які не лише залишають дитину без нагляду, але і залишають в доступних місцях небезпечні для дитини предмети, не закривають вікна і тому подібне.
Існує і інша класифікація дитячого травматизму – вікова.
У дітей кожного віку – свої особливості розвитку і поведінки, які і обумовлюють найбільш поширені типи травм.
Так, в грудному віці (до року) дитячий травматизм найчастіше пов’язаний з заковтуванням сторонніх предметів.
Дитина намагається пізнавати світ єдиним доступним йому способом – він чіпає руками предмети, що знаходяться в безпосередній близькості, і намагається тягнути їх в рот.
У віці від року до трьох дитина вчиться ходити і стає дуже рухливим. Тому до травм від заковтуваних предметів додаються травми, пов’язані з падіннями (удари, переломи)травми від гострих предметів, опіки, поразки струмом.
Після трьох років допитливість росте, навколишній світ дитини більше не обмежується квартирою, тому вірогідність отримати травму збільшується.
Потім дитина йде в школу, і батьки вже не можуть контролювати його так, як раніше.
Додається шкільний і спортивний дитячий травматизм.
Сплеск травматизму часто доводиться на підлітковий вік: в цей час дитячий травматизм обумовлений не лише цікавістю і невмінням оцінити небезпеку, але ще і бажанням покрасуватися перед ровесниками, бути не гірше, ніж інші, і безрозсудною сміливістю.
Профілактика дитячого травматизму
Звичайно, повністю викоренити дитячий травматизм неможливо – від нещасного випадку, на жаль, не застрахований ніхто. Але завдання батьків – максимально забезпечити свою дитину.
Адже більшість травм відбуваються саме з вини батьків – не доглядали та не роз'яснювали ...
Способи профілактики дитячого травматизму залежать від віку дитини.
У грудному віці, наприклад, особливо важливий постійний нагляд. Звичайно, важко устежити за дитиною 24 години в добу, 7 днів в тиждень, але чим молодше дитина, тим важливіше не випускати його з виду.
Дитячий травматизм в дитячому віці цілком і повністю на совісті батьків. Немовля ще не знає, що таке “небезпечно”, і пояснити йому це не можна.
Отже якщо малюк проковтнув гудзик або – не дай Бог! – випав з коляски, що стояла на балконі, винні батьки.
Дитина росте, починає ходити, гуляти з вами на вулиці, так що тепер ваше завдання – МАКСИМАЛЬНО ЗАХИСТИТИ його від травмобезпечних предметів.
Удома – заховати від нього крихкі і гострі предмети, сірники, нагрівальні електроприлади, хімікати (чистячі засоби, фарби, лаки і ін.).
Розетки закриваються спеціальними заглушками.
Треба закривати вікна (чи хоч би забезпечити їх міцними сітками) і не підпускати дитину до плити і іншої небезпечної побутової техніки.
Крім того, в цьому віці треба вже учити дитину самостійно визначати міру небезпеки.
Розкажіть йому, що сірниками і праскою можна обпектися, ножем – порізатися, а окропом – обваритися.
У цьому віці діти вже цілком здатні сприймати аргументацію, і краще нехай він дізнається про небезпеку з ваших слів, чим на власному досвіді.
Тільки розповідайте спокійно, НЕ ПОТРІБНО ЗАЛЯКУВАТИ ДИТИНУ!!!
Чим старше стає дитина, тим більш важливим стає ПОЯСНЕННЯ ПРАВИЛ техніки безпеки!!!
Коли дитина йде в школу, батьки часто перекладають відповідальність за дитячий травматизм на класних керівників, учителів фізкультури, праці.
Так, під час уроків учителі несуть відповідальність за дитину, але БАТЬКИ САМІ ПОВИННІ ОЗНАЙОМИТИ своє чадо з правилами дорожнього руху і іншими правилами безпеки!!!
Врешті-решт, учитель відповідає за цілий клас, дуже важко устежити за 40 дітьми.
У вас же тільки одна дитина – і у ваших силах зробити так, щоб він не намагався вибігти на проїжджу частину або викинути ще що-небудь небезпечне.
Дитячий травматизм – серйозна проблема,але якщо батьки стежитимуть за своєю дитиною і навчать його правилам безпеки, багатьох травм вдасться уникнути.
У великому місті і дорослі і діти повинні бути обачними, уважними, знати і виконувати правила безпечної поведінки. Запам'ятайте їх!
10 впевнених "ЗАВЖДИ"
1. Я ЗАВЖДИ уважний на дорозі, де рухається транспорт.
2. Я ЗАВЖДИ пам'ятаю, що для пішохода - тротуари, для машини - дорога.
3. Я ЗАВЖДИ слухаюсь сигналів світлофора.
4. Я ЗАВЖДИ переходжу дорогу у спеціально обладнаних для цього місцях.
5. Я ЗАВЖДИ правильно обходжу транспорт, що стоїть: трамвай - спереду, тролейбус і автобус - ззаду.
6. Я ЗАВЖДИ виконую накази знаків дорожнього руху.
7. Я ЗАВЖДИ виконую правила дорожнього руху для велосипедистів.
8. Я ЗАВЖДИ виконую правила користування ліфтом.
9. Я ЗАВЖДИ пам'ятаю: будівництво - не місце для ігор.
10. Я ЗАВЖДИ дотримуюсь правил протипожежної безпеки.
10 рішучих "НІКОЛИ"
1. Я НІКОЛИ не виходжу з дому, не попередивши дорослих.
2. Я НІКОЛИ не забуваю найпотрібніші номери телефонів.
3. Я НІКОЛИ не розмовляю на вулиці з незнайомими людьми.
4. Я НІКОЛИ не повідомляю по телефону, що я вдома сам.
5. Я НІКОЛИ не поспішаю відчиняти двері на дзвінок. Спочатку дивлюсь у вічко.
6. Я НІКОЛИ не вмикаю електроприлади мокрими руками.
7. Я НІКОЛИ не торкаюсь незнайомих предметів.
8. Я НІКОЛИ не дратую собак: з друзів вони можуть перетворитися на ворогів.
9. Я НІКОЛИ не залишаю молодших брата чи сестричку вдома самих.
.png)
.png)
.png)